facebook-pixel

Введите ваши данные. Как только выбранный вами товар появится в наличии вам придет уведомление.

Выбор города
РУ
Всегда что-то новое
Worldwide shipping
Бесплатная доставка от 3000 грн
Гарантия 18 месяцев
Подарок, которого ждут
Кредит
00
Дн.
:
00
Час.
:
00
Мин.
:
00
Сек.
0 800 330 150
help_fpv
Допомогти
help_fpv
Допомогти

1914 рік. Київ гримить. Семенко пише «Місто» — вірш без правил, де слова розпадаються на звук, звук стає ритмом, ритм стає містом. Трамваї, дим, бензин, рух — усе це стан, а не опис.

Більш ніж сто років потому хтось перечитав ці рядки і зупинився. На формі. На тому, як слово може розпастись і зібратись інакше. Як структура може бути мовою.

Виникло питання: а що якби метал працював так само? Як спосіб висловлювання. Як жест.

Почались пошуки. Відчуття. Ескізи. Кут, який не заспокоює. Лінія, яка не завершується там, де очікуєш. Форма, яка з’являється раніше за пояснення.

Так народилась Кверо. Назва від латинського quaero — «шукаю». Колекція, де кожен виріб є фрагментом рядка Семенка. Цитата. Конструкція. Нова мова зі старого матеріалу.

Кверо. Авангард, який можна одягнути.

КАБЛУЧКА
«Я ХОЧУ КОЖНИЙ ДЕНЬ ВСЕ СЛІВ НОВИХ»

Семенко хотів нових слів щодня. Не знаходив — вигадував. Розламував мову, щоб зібрати її інакше.

Ця каблучка працює за тим самим принципом. Чотири диски, кожен з літерами — і жодного фіксованого значення. Ти крутиш і щось з’являється. Муза. Люби. Поет. Жага. Або щось своє — без назви, але точне.

Слово, яке ще не існувало до цього моменту. Бажання сказати. І залишити несказаним. Одночасно.

ПРИДБАТИ

СЕРЕЖКИ «НА ХРЕЩАТИКУ НІЧЮЮ НЕМАЄ ХМАР»

Семенко казав: викиньте кишеньковий словар. Відчуйте душу душею незатурбованою.

Це не метафора — це інструкція. Місто вночі інше. Без хмар над Хрещатиком, без драм, без зосередженого обличчя. Залишається лише електрика і рух. Ці сережки існують у тій самій логіці. Одна тримає злам — і любить його. Інша відкривається — і не боїться цього.

Разом вони про стан, коли місто перестає тиснути і починає дихати.

ПРИДБАТИ

СЕРЕЖКИ «ГЕОМЕТРІЯ ХИМЕРНИХ

КУТІВ І БУДОВ»

Місто не симетричне. Воно суне, лізе, повзе — силуети змінюються безшумними серіями, тіні вигинаються, кути з’являються там, де їх не чекаєш.

Семенко бачив у цьому не хаос — а диференційовану геометрію. Систему, яку не можна пояснити, але можна відчути. Ці сережки існують у тій самій логіці. Чиста лінія зверху — і нагромадження форм знизу.

Місто, зупинене у металі. Архітектура, яку можна одягнути.

ПРИДБАТИ

КАБЛУЧКА «МЕНЕ БЕЗТЯМИТЬ ПРИСТРАСТЬ»

Пристрасть не пояснює себе. Вона просто є — раптово і без рівних країв.

Семенко писав не про неї, а зсередини неї. Ця каблучка існує в тій самій логіці. Чотири грані — і жодна не повторює іншу. Форма зламана там, де мала бути рівною, і це не помилка конструкції, а її суть. Гострі переходи, асиметричний силует тримають у собі щось невисловлене.

Надягаєш і щось усередині впізнає це відчуття. Без пояснень.

ПРИДБАТИ

СЕТ КАФ «ЛЕГКО ГРАЄТЬСЯ ПРОМІНЬ НА СКЛІ»

Місто повне облич. Електричне сяяння, відблиски у дзеркалах, рисок і виразів — гостро випнутих або зламлених.

Семенко писав про красу незграйного людського гомону — красу, яку помічають не всі. Світло відбивається на сріблі легко і без зусиль. Два об’єкти, які не кричать про себе, але затримують погляд. Існують як пара і як окремі характери одночасно.

Легко грається промінь на сріблі.

ПРИДБАТИ

КАФА «СКІЛЬКИ ВІДБЛИСКІВ»

Промінь грається на склі легко і без зусиль. Ця кафа існує в тій самій логіці. Компактна і чиста, але не тиха.

Відблиск срібла затримує погляд там, де його не очікуєш. Семенко писав про красу незграйного людського гомону — красу, яку помічають не всі.

Ця кафа для тих, хто зупиняє зір на маленькій детальці.

ПРИДБАТИ

КАФА «СКІЛЬКИ РИСОК І ВИРАЗІВ»

Рисок багато. Виразів ще більше. Місто складається з них — гострих, випнутих, зламлених.

Семенко бачив у цьому не хаос, а структуру. Ця кафа збирає її в одну форму. Масивна, відкрита, з чітким зламом усередині. Вона не ховається і не пояснює себе.

Надягаєш і погляд зупиняється там, де не очікував.

ПРИДБАТИ

 

1914 рік. Київ гримить. Семенко пише «Місто» — вірш без правил, де слова розпадаються на звук, звук стає ритмом, ритм стає містом. Трамваї, дим, бензин, рух — усе це стан, а не опис.

Більш ніж сто років потому хтось перечитав ці рядки і зупинився. На формі. На тому, як слово може розпастись і зібратись інакше. Як структура може бути мовою.

 

Виникло питання: а що якби метал працював так само? Як спосіб висловлювання. Як жест.

Почались пошуки. Відчуття. Ескізи. Кут, який не заспокоює. Лінія, яка не завершується там, де очікуєш. Форма, яка з’являється раніше за пояснення.

Так народилась Кверо. Назва від латинського quaero — «шукаю». Колекція, де кожен виріб є фрагментом рядка Семенка. Цитата. Конструкція. Нова мова зі старого матеріалу.

Кверо. Авангард, який можна одягнути.

КАБЛУЧКА
«Я ХОЧУ КОЖНИЙ ДЕНЬ ВСЕ СЛІВ НОВИХ»

Семенко хотів нових слів щодня. Не знаходив — вигадував. Розламував мову, щоб зібрати її інакше.

Ця каблучка працює за тим самим принципом. Чотири диски, кожен з літерами — і жодного фіксованого значення. Ти крутиш і щось з’являється. Муза. Люби. Поет. Жага. Або щось своє — без назви, але точне.

Слово, яке ще не існувало до цього моменту. Бажання сказати. І залишити несказаним. Одночасно.

СЕРЕЖКИ
«НА ХРЕЩАТИКУ НІЧЧЮ НЕМАЄ ХМАР»

Семенко казав: викиньте кишеньковий словар. Відчуйте душу душею незатурбованою.

Це не метафора — це інструкція. Місто вночі інше. Без хмар над Хрещатиком, без драм, без зосередженого обличчя. Залишається лише електрика і рух. Ці сережки існують у тій самій логіці. Одна тримає злам — і любить його. Інша відкривається — і не боїться цього.

Разом вони про стан, коли місто перестає тиснути і починає дихати.

СЕРЕЖКИ
«ГЕОМЕТРІЯ ХИМЕРНИХ КУТІВ І БУДОВ»

Місто не симетричне. Воно суне, лізе, повзе — силуети змінюються безшумними серіями, тіні вигинаються, кути з’являються там, де їх не чекаєш.

Семенко бачив у цьому не хаос — а диференційовану геометрію. Систему, яку не можна пояснити, але можна відчути. Ці сережки існують у тій самій логіці. Чиста лінія зверху — і нагромадження форм знизу.

Місто, зупинене у металі. Архітектура, яку можна одягнути.

КАБЛУЧКА
«МЕНЕ БЕЗТЯМИТЬ ПРИСТРАСТЬ»

Пристрасть не пояснює себе. Вона просто є — раптово і без рівних країв.

Семенко писав не про неї, а зсередини неї. Ця каблучка існує в тій самій логіці. Чотири грані — і жодна не повторює іншу. Форма зламана там, де мала бути рівною, і це не помилка конструкції, а її суть. Гострі переходи, асиметричний силует тримають у собі щось невисловлене.

Надягаєш і щось усередині впізнає це відчуття. Без пояснень.

СЕТ КАФ
«ЛЕГКО ГРАЄТЬСЯ ПРОМІНЬ НА СКЛІ»

Місто повне облич. Електричне сяяння, відблиски у дзеркалах, рисок і виразів — гостро випнутих або зламлених.

Семенко писав про красу незграйного людського гомону — красу, яку помічають не всі. Світло відбивається на сріблі легко і без зусиль. Два об’єкти, які не кричать про себе, але затримують погляд. Існують як пара і як окремі характери одночасно.

Легко грається промінь на сріблі.

КАФА
«СКІЛЬКИ ВІДБЛИСКІВ»

Промінь грається на склі легко і без зусиль. Ця кафа існує в тій самій логіці. Компактна і чиста, але не тиха.

Відблиск срібла затримує погляд там, де його не очікуєш. Семенко писав про красу незграйного людського гомону — красу, яку помічають не всі.

Ця кафа для тих, хто зупиняє зір на маленькій детальці.

КАФА
«СКІЛЬКИ РИСОК І ВИРАЗІВ»

Рисок багато. Виразів ще більше. Місто складається з них — гострих, випнутих, зламлених.

Семенко бачив у цьому не хаос, а структуру. Ця кафа збирає її в одну форму. Масивна, відкрита, з чітким зламом усередині. Вона не ховається і не пояснює себе.

Надягаєш і погляд зупиняється там, де не очікував.

 

1914 рік. Київ гримить. Семенко пише «Місто» — вірш без правил, де слова розпадаються на звук, звук стає ритмом, ритм стає містом. Трамваї, дим, бензин, рух — усе це стан, а не опис.

Більш ніж сто років потому хтось перечитав ці рядки і зупинився. На формі. На тому, як слово може розпастись і зібратись інакше. Як структура може бути мовою.

 

Виникло питання: а що якби метал працював так само? Як спосіб висловлювання. Як жест.

Почались пошуки. Відчуття. Ескізи. Кут, який не заспокоює. Лінія, яка не завершується там, де очікуєш. Форма, яка з’являється раніше за пояснення.

Так народилась Кверо. Назва від латинського quaero — «шукаю». Колекція, де кожен виріб є фрагментом рядка Семенка. Цитата. Конструкція. Нова мова зі старого матеріалу.

Кверо. Авангард, який можна одягнути.

КАБЛУЧКА
«Я ХОЧУ КОЖНИЙ ДЕНЬ ВСЕ СЛІВ НОВИХ»

Семенко хотів нових слів щодня. Не знаходив — вигадував. Розламував мову, щоб зібрати її інакше.

Ця каблучка працює за тим самим принципом. Чотири диски, кожен з літерами — і жодного фіксованого значення. Ти крутиш і щось з’являється. Муза. Люби. Поет. Жага. Або щось своє — без назви, але точне.

Слово, яке ще не існувало до цього моменту. Бажання сказати. І залишити несказаним. Одночасно.

СЕРЕЖКИ
«НА ХРЕЩАТИКУ НІЧЧЮ НЕМАЄ ХМАР»

Семенко казав: викиньте кишеньковий словар. Відчуйте душу душею незатурбованою.

Це не метафора — це інструкція. Місто вночі інше. Без хмар над Хрещатиком, без драм, без зосередженого обличчя. Залишається лише електрика і рух. Ці сережки існують у тій самій логіці. Одна тримає злам — і любить його. Інша відкривається — і не боїться цього.

Разом вони про стан, коли місто перестає тиснути і починає дихати.

СЕРЕЖКИ
«ГЕОМЕТРІЯ ХИМЕРНИХ КУТІВ І БУДОВ»

Місто не симетричне. Воно суне, лізе, повзе — силуети змінюються безшумними серіями, тіні вигинаються, кути з’являються там, де їх не чекаєш.

Семенко бачив у цьому не хаос — а диференційовану геометрію. Систему, яку не можна пояснити, але можна відчути. Ці сережки існують у тій самій логіці. Чиста лінія зверху — і нагромадження форм знизу.

Місто, зупинене у металі. Архітектура, яку можна одягнути.

КАБЛУЧКА
«МЕНЕ БЕЗТЯМИТЬ ПРИСТРАСТЬ»

Пристрасть не пояснює себе. Вона просто є — раптово і без рівних країв.

Семенко писав не про неї, а зсередини неї. Ця каблучка існує в тій самій логіці. Чотири грані — і жодна не повторює іншу. Форма зламана там, де мала бути рівною, і це не помилка конструкції, а її суть. Гострі переходи, асиметричний силует тримають у собі щось невисловлене.

Надягаєш і щось усередині впізнає це відчуття. Без пояснень.

СЕТ КАФ
«ЛЕГКО ГРАЄТЬСЯ ПРОМІНЬ НА СКЛІ»

Місто повне облич. Електричне сяяння, відблиски у дзеркалах, рисок і виразів — гостро випнутих або зламлених.

Семенко писав про красу незграйного людського гомону — красу, яку помічають не всі. Світло відбивається на сріблі легко і без зусиль. Два об’єкти, які не кричать про себе, але затримують погляд. Існують як пара і як окремі характери одночасно.

Легко грається промінь на сріблі.

КАФА
«СКІЛЬКИ ВІДБЛИСКІВ»

Промінь грається на склі легко і без зусиль. Ця кафа існує в тій самій логіці. Компактна і чиста, але не тиха.

Відблиск срібла затримує погляд там, де його не очікуєш. Семенко писав про красу незграйного людського гомону — красу, яку помічають не всі.

Ця кафа для тих, хто зупиняє зір на маленькій детальці.

КАФА
«СКІЛЬКИ РИСОК І ВИРАЗІВ»

Рисок багато. Виразів ще більше. Місто складається з них — гострих, випнутих, зламлених.

Семенко бачив у цьому не хаос, а структуру. Ця кафа збирає її в одну форму. Масивна, відкрита, з чітким зламом усередині. Вона не ховається і не пояснює себе.

Надягаєш і погляд зупиняється там, де не очікував.

Мы перезвоним вам сами

1
Заполните ваши данные

ЗАПОЛНИТЕ ЛИЧНЫЕ ДАННЫЕ

Выберите шрифт
First Order

Определи размер кольца с MINIMAL

Чтобы не прогадать с размером кольца для себя или сделать идеальный подарок. Скачай и распечатай наши подсказки в формате PDF.

First Order

Скачать PDF-файл


Продолжить покупки
Корзина